Дисертацію присвячено визначенню придатності застосування лісотипологічних принципів для класифікації та оцінки лісорослинного потенціалу лучних угідь під час лісомеліорації заплавних агроландшафтів. На основі досліджень, проведених на луках і в лісах заплави середньої течії ріки Сіверський Дінець та її приток у межах Харківщини, встановлено можливість і доцільність застосування принципів лісової типології для екологічної класифікації луків. Охарактеризовано видовий склад та інші особливості луків різних типів трофності та вологості. За місцезростанням вивчені луки поділено на чотири трофотопи, пристосовані до грунтів різного механічного складу та різних генетичних типів. Виділено три гігротопи за зволоженням - від свіжого до сирого. Зроблено кількісну оцінку лучних земель, встановлено рівень їх забезпеченості елементами живлення та вологою, які визначають їх лісорослинні властивості. Показано різницю в пристосуванні луків і лісів до заплави Сіверського Дінця, що обумовлені дренуванням земель та їх водним режимом. Встановлено високу сполучність едафічної сітки Алексєєва - Погребняка зі шкалами багатства-засолення і зволоження Раменського. Оцінено лісорослинний потенціал різних типів луків та охарактеризовано лісорослинні властивості різних типів лучних грунтів. Визначено площі луків, які доцільно відводити під лісорозведення. Надано рекомендації щодо підбору деревних порід для насаджень, створюваних на луках.

  Скачати повний текст